Чому люди грають у Поклик Ктулху?

[Illair]

Недавно зіграв у Поклик Ктулху. До ведучого не маю жодних претензій. Але в мене виникло питання, чому настільки безхребетна система так довго лишається у фаворитах (ймовірна через маркетингову машину).

Щоб не займатись популізмом, ось аргументація:

Сетинг, який зазвичай пропонує ПК, це творчість пана Лавкрафта, і ІР Хаосіуму і грі не належать. Відповідно ніхто не забороняє використовувати цей сетинг з іншими системами (це проти аргументу "ну ми тут заради сетингу")

Класична формула історій Лавкрафта — це "маленька людина зіштовхується з великою хтонічною сутністю, божеволіє, помирає". Це можливо цікаво читати, але у це не цікаво грати. Персонажі не є проактивними на відміну від тих таки 10 свічок. Вони не є залученими, як агенти в Дельта Ґрін. Вони не є рушійними, як в Паблік Акссес. Вони просто мають ширятись по локації і тригерити зачіпки. Але у них на це немає жодної об'єктивної причини.

Книга правил має купу правил на магію, ритуали, монстрів і подібну мішуру, яка була б прийнятна в пендрагоні, фентезійному вархамері, але аж ніяк не у космічному горрорі. Тобро гра буквально містить інструментарій, що йде у розріз пропозиції цієї гри.

Система Бейстік Ролплейн — це рудимент рафінованого симуляціонізму. Я не проти самого БРП, коли його комплексність підтримується сетингом (складні взаємодії жителів Глоранти з рунами, богами, сім'ями, обов'язками. Або детальна симуляція дарк фентезі у ВФРП). Але тут наративно "я маленька людина, мені гайки", а механічно вагон навичок, прикручені аби були. В них немає балансу, консистентності, взаємодії. Це просто купа чисел, що розпорошують увагу гравця. (Ось приклад: у мене є бравл, джапм, і снік. Тож, що мені забороняє просто зробити перевірку на спритність? більш точна симуляція диверсифікації умінь? А навіщо це? Це працює на відтворення досвіду космічного горрору чи просто гальмує ігровий процес?)

Якщо прибрати аспект маркетингових вкладень, ПК у вакуумі абсолютно не конкурентоспроможна проти Cthulhu Dark, The last Orison, 10 candles, Public access, Delta Green, Архетерика та Vaesen. Всі згадані ігри менші, приємніше написані, мають простіші правила і поріг вході, і, що найголовніше, за меншу кількість інвестованого в них часу дають значно якісніший і фокусованіший досвід.

Зверніть увагу, що серед переліку ігор є українські. Тобто конкуренція у ПК є навіть на ринку україномовних правил. Хоча щиро вважаю, що ПК не здатна конкурувати ні з TLO, ні з Архетерикою.

Числовий показник Глузду? Ви серйозно? Я прийшов у ресторан, і замовив страву. Мені принесли її, я спробував, і з'ясував, що вона не така смачна, як, припустимо, шаурма з мафа. А мені шеф-кухар каже "Ні, воно МАЄ вам подобатись, адже ця страва має 5 зірок Мішлена". Так має бути? Я маю відчувати страх у горрорі тоді, коли падає Глузд? Ні! Я хочу ВІДЧУТИ щось моторошне та огидне, я ХОЧУ досвід дизкомфортного страху, і якщо ведучі цієї гри, сетинг цієї гри, пригоди цієї гри і правила цієї гри не здатні мене налякати чи дати мені цей досвід, я не буду його відчувати його від якогось (та ще й двозначного) числа. Це куколдизм.

Можемо подискутувати, якщо маєте контраргументи.

[HACT9I]

Основна проблема Поклику Ктулху - те, що у персонажів не має мотивації щось розслідувати. В більшості пригод єдина адекватна реакція рандомної людини, яка стикається з всяким стрьомним - або викликати поліцію, або звалити як найдалі. Можна і те, і інше.
Але щодо того, що відчуваєш жах за відвал сеніті - ну тут проблема кіперів що не достатньо моторошно описав атмосферу. Сама ідея провалу в божевілля при втраті достатньої кількості сеніті мені здається хорошим механізмом.

А щодо проблем БРП.. Чи можу я зацікавити вас системою Rivers of London, яка багато чого фіксить?..

[ZhabO]

Та відверто кажучи, успіх ПК існує просто за рахунок його історії та досвіду. ПК має свої 40 років випуску різного контенту, котрого настільки богато, що можна все життя грати виключно в ПК. Модулі на будь-який смак, тему чи то настрій. Відверто кажучи, ПК це просто дешевша версія книжки по Basic RolePlay Game.

Не дивлячись, що я запеклий фанат Граничного Жаху, Поклик Ктулху я з часом распробовав і якщо забирати глузд за жахливі вчинки, а не за зустрічі з монстрами, то тоді у цей системи є своя можливість розкрити те, як здравий росуд поступово полишає персонажа. Але знову таки , для цього потрібен гарний модуль/кіпер, котрий буде використовувати можливість двигуна ПК.

Пограв у історії, де персонажі гравців повинні були виживати в замкненому просторі як, наприклад у The Thing, і тоді глузд розкрив себе на повну котушку. Раджу з для оцінки подивитися та придбати набір гранжових історій: https://www.drivethrurpg.com/en/product ... on-vol-1-3

Для висновку хочу зауважити, що Поклик Ктулху це просто дід НРІ, котрому всі дають шану. І він її принаймні заслуговує, ніж інша система, котра дожила до своїх 50-ти років...

[Illair]

Я чув про Річки Лондона, і залюбки читну її. Наскільки я знаю, вона має пристойне легасі

[[Dido]kraken]

Вона непогана. Сильно спрощений рушій ПК, на який на мою думку має перейти і наступна редакція ПК щоб хоч трохи залишатись релевантною

[darkmentat]

Сетинг, який зазвичай пропонує ПК, це творчість пана Лавкрафта, і ІР Хаосіуму і грі не належать. Відповідно ніхто не забороняє використовувати цей сетинг з іншими системами (це проти аргументу "ну ми тут заради сетингу")

До речі скажу навіть більше, але саме для "лавкрафтіанського" досвіду краще саме Лавкрафтовських штук не використовувати. Бо на той час це було щось в новинку, але зараз це ще одні стандартні моби що кочують з тайтла в тайтл, які не викликають жодних емоцій, окрім відчуття знайомості. До того ж імхо найкращі його твори - це маленькі розповіді з одноразовим фантастичним елементом, а не щось що тягнеться з книги в книгу.

Класична формула історій Лавкрафта — це "маленька людина зіштовхується з великою хтонічною сутністю, божеволіє, помирає". Це можливо цікаво читати, але у це не цікаво грати. Персонажі не є проактивними на відміну від тих таки 10 свічок. Вони не є залученими, як агенти в Дельта Ґрін. Вони не є рушійними, як в Паблік Акссес. Вони просто мають ширятись по локації і тригерити зачіпки. Але у них на це немає жодної об'єктивної причини.

Є таке. Насправді цікаво було б пограти за звичайних обивателів, що попадають в якийсь пиздець, але тут треба чітка відповідь на "чому вони мають в це лізти" і "чому вони мають діяти спільно" (або ж як рулити таку гру безпартійно). Ну і сам Поклик Ктулху відповіді на це не дає.

Про систему згоден. Кривий перегружений мідскул, що ламається від кожного поштовху. Єдині два плюси які я можу знайти: підтримка довготривалої прогресії й детальність прописування персонажа. Типу мені воно не потрібно, але новачкам часто це прям головне. Бо я пам'ятаю як я кайфував від кропіткого продумування персонажа на свій один з перших втмів. Вся ця деталізація звісно нафіг не потрібна була, але тоді мене затягнуло.

З конкурентів ти ще Граничний Жах забув підозрюю)

Про Глузд теж згоден, взагалі маю позицію що в більшості ситуацій механічний показник умовного стрес/саніті це крінж і зводить гру "кинь кубик - тобі страшно". Ще Раггі у себе в Рефері Бук писав толково про застереження від вводу подібних хоумрулів. І дуже в рідкісних ситуаціях стрес/саніті працює нормально, але лиш коли має якісь цікавіші правила та задумки в основі.

[darkmentat]

Але щодо того, що не відчуваєш жах за відвал сеніті - ну тут проблема кіперів що не достатньо моторошно описав атмосферу. Сама ідея провалу в божевілля при втраті достатньої кількості сеніті мені здається хорошим механізмом.

Тобто ще одне підтвердження що саніті не потрібне і все впирається в опис кіпера

[HACT9I]

саніті не потрібне

саме так, тому і відвалюється

Але там норм відвалювати до точки зламу ж

[Parsh[XAHTEP]]

Я хочу ВІДЧУТИ щось моторошне та огидне, я ХОЧУ досвід дизкомфортного страху, і якщо ведучі цієї гри, сетинг цієї гри, пригоди цієї гри і правила цієї гри не здатні мене налякати чи дати мені цей досвід, я не буду його відчувати його від якогось (та ще й двозначного) числа.

Мені здається, в багатьох іграх є проблема, що переляканий персонаж не є переляканим гравцем (і тут справді багато падає на плечі майстра і бажання гравця бути наляканим), а в ПК глузд можна сприймати як кукуху, яка повільно (або ні) розхитується все більше від пережитого, від чого в персонажа появляються манії чи фобії і т.п. (які по табличкам і рандому бувають тупі і недоречні а ще роляти їх 100500 хвилин і втрачається вся моторошність) і воно не завжди буде про страх, а реакції на світ та відіграш

[Illair]

З конкурентів ти ще Граничний Жах забув підозрюю)

Я його свідомо не включав. Я не визнаю його як валідний горор. У нього забагато болячок від ІТО