DICEPUNK

[Dido]kraken wrote: Thu Nov 06, 2025 11:28 pm
Голос чужака вирвав Дядька з роздумів. Він кивнув на стару мапу біля порожньої лавиці. Зазвичай там сидів менестрель, та сьогодні бажаючих судячи з усього не було.

— Є стара гробниця на північ звідси. Ще до Сірої Війни там хоронили панів з маєтку Вельмир та Драконів в наших землях не бачили ще з падіння Згаслого Престолу.

Illair wrote: Fri Nov 07, 2025 1:22 am Чоловік вдоволено мугикнув, дивлячись на багаття. Потім кинув кілька мідяків і отримав випивку. Задумався, що то були чи не останні гроші, якщо не рахувати сховку під тим родовим маєтком, де він колись працював пажем. Може той ґатунок вже й не ходить на ринку, та золото є золото.

— У Вельмирі, кажеш, робота з'явилась? — Він оглядає присутніх, зупиняється на Катані, потім переводить погляд да Ейнджела, потім втуплюється в дно кухля, — Я планую вирушити туди. Гарно знаю місцину. А старий хазяїн мене може й не згадає вже. Панове, складете компанію? Не дивіться, що я однорукий. Я маю хист, якого дворукі не завжди мають.

До того ж у старого в бібліотеці може знайтись корисне чтиво для мене.

Imp with a sword wrote: Fri Nov 07, 2025 10:09 am Двері таверни починають дуже повільно відкриватись видаючи скрип схожий на крики гарпій. У дверному отворі з'являється низенький силует. Однією рукою він відштовхує важкі двері, а іншою тримає в руках кудлатого цуцика чорного кольору.
В таверну заходить хлопчик. Скуйовджене світле волосся, замазурене обличчя. Одяг суцільне лахміття. Він впевнено підходить до шинквасу ігноруючи усіх навколо і акуратно ставить цуцика на стілець.
- Дядь, дядь. Дай водички попити мені і песику

DeaD_In_Side wrote: Fri Nov 07, 2025 12:53 pm В певний момент, до таверни заходить блідий, високий чорнявий чоловік, з нахабною посмішкою. Він одягнутий в непримітну дорожню мантію, з-під якої видно пристойний, навіть дорогий одяг аристократа. В його обіймах дві спокусливі панянки у відвертих сукнях з глибоким декольте. Панянки кидають кілька безтурботних поглядів на присутніх, та знов повертають свої грайливі, диявольськи-хтиві очі до чоловіка. Чоловік безтурботно займає вільний стіл, десь посередині таверни, панянки одразу підсідають до нього поруч. Уважний спостерігач міг на секунду помітити хвіст з-під сукні(?), в однієї з дівчат...хоча ні, жодних хвостів, вам просто здалось.
- Вина та їжі доброї мені! - На секунду зробив паузу чоловік. - Та дівчатам теж!

Yutosei wrote: Sat Nov 08, 2025 9:12 pm До шинку входить небачена в цих краях диковинна особа - кішка людського зросту, що ходить на задніх лапах та носить старий штопаний синій плащ, вкритий різнокольоровими латками. В її гостроверхому капелюсі пророблені дірки під вуха, і сам капелюх, видко, чарівний, бо коли вона наткнулася на гроно часнику, що висіло під стелею, вона чхнула, і з капелюху сипнуло дрібкою ледь помітного сяючого пилу.
Через спину у неї перекинута похідна сумка, окремо на ремінці - книга у шкіряному переплеті. До паску припасована чарівна паличка та двійко зілль різного кольору.
В шинку стихає. Досвідчений мандрівник або ж читач рідкісних книг про далекі землі впізнав би у ній табаксі, та ж бо для місцевого люду вона була лиш занадто великою кицею-чарівницею.
- Добрррий вечір вам, пане шинкарре! Мррмені, будь ласка, кухоль свіжого молока та файний шмат мʼяса. Зійде й ціла курка.
Вона кладе лапкою на стіл золоту монету і підштовхує її до шинкаря.

Yutosei wrote: Sat Nov 08, 2025 11:14 pm - Пан був у моїх краях? Знання моєї мови - рідкісна навичка. Мабуть, ви були відважним пррригодником! - вона підморгує.
Далі вона оглядається і продовжує говорити місцевою мовою:
- Я Міссі Рейлайт, чарррівниця, що спеціалізується на магії ілюзії та світла. Знищую нежить і монстрів, шукаю таємні знання, та й скаррбами не гребую. Якщо хтось шукає надійну напарррницю, і не має сумнівних муррральних якостей, може запросити мене до свого загону!