DICEPUNK

Illair wrote: Sat Nov 08, 2025 11:59 pm — Сумнівні моральні якості у наших краях — це хліб насущний. А от товариство — найцінніший скарб. А якщо маєш хист видавати себе за іншого, таке товариство неоціненна перевага. — Нет товариськи киває, не позбуваючись подиву в очах.
— Тож, якщо не заперечуєш, можемо вважатись товариством з двох.

Yutosei wrote: Sun Nov 09, 2025 9:41 am
Міссі наблизилась до нього так, що її вуса ледь не ковзнули йому по носу. Її зрачки перетворились з тонесеньких рисочок у два великих чорних блюдця.
— Прро всяк випадок скажу: я не займаюсь вбивством людей, Нетане. Я знаю, що ти хочеш іти до сховку мррозбійників біля маєтку Вельмир. Ми їх аррештуємо і віддамо владі на справедливий суд. Так я ррроблю свої спрррави. — Вона дивиться на дно свого пустого молочного кухля. — Я би і не брралась за цю мррроботу, але ти казав щось про бібліотеку, і мені стало цікаво.
Коли на лиці Нетана зʼявився здивований вираз, вона продовжила:
— Я слухала вас якийсь час. Ніколи не заходжу до таверррни всліпу. — і в цей момент десь з-під шибок стелі пірнула вниз і граціозно сіла їй на плече маленька симпатична сова.
— хочу якусь файну книгу в оплату за мою роботу. Та і золото теж. Думаю, ми спрацюємось.

[Dido]kraken wrote: Sat Nov 08, 2025 10:35 pm Дядько киває Нету, мовляв "Така робота" й перехиляється до хлопчини і песика. Оглядає їх обох зверху вниз...

— Хлопчино, ти чого сам блукаєш? Пес звісно славний, але тобі батьки хіба не казали, що зараз розбійники дорогами шастають?

Балакаючи до малого, Дядько зачерпує з діжки криничної води і ставить перед малим кухоль і миску. Чекає поки ті напʼються і питає:

— То як пса кличуть?

Illair wrote: Sun Nov 09, 2025 12:48 pm — Бачу, бачу. З толком підхожиш до справ. Зможеш прийняти людську подобу поки в маєтку будемо?

dDementor wrote: Sat Nov 08, 2025 11:14 pm Майже опівночі двері таверни натужно прочиняються, впускаючи всередину постать в мокрому від дощу дорожньому плащі. Мандрівник прямую до столу поближче до вогню, скидає верхній одяг сушитись, кидає торту на підлогу і спирає об стіл замотану в тканину глефу, лук в чохлі та ще кілька кинджалів. Мандрівникові перевалило за середину життя, в густій бороді та скронях пробивається сивина. Обличчя збороздили сліди від віспи та шрами. Погляд чорних очей стомлено дивиться на Дядька за шинквасом.
- Поїсти. Гарячого і... Випити міцного.
З цими словами він сідає за стіл, знімає чоботи і виставляє ноги до вогню сушитись.

Illair wrote: Mon Nov 10, 2025 1:16 pm

dDementor wrote: Sat Nov 08, 2025 11:14 pm Майже опівночі двері таверни натужно прочиняються, впускаючи всередину постать в мокрому від дощу дорожньому плащі. Мандрівник прямую до столу поближче до вогню, скидає верхній одяг сушитись, кидає торту на підлогу і спирає об стіл замотану в тканину глефу, лук в чохлі та ще кілька кинджалів. Мандрівникові перевалило за середину життя, в густій бороді та скронях пробивається сивина. Обличчя збороздили сліди від віспи та шрами. Погляд чорних очей стомлено дивиться на Дядька за шинквасом.
- Поїсти. Гарячого і... Випити міцного.
З цими словами він сідає за стіл, знімає чоботи і виставляє ноги до вогню сушитись.

Нет переводить очі на чоловіка, і приглядається.

— Ми раніше не бачились? А зрештою, радий побачитись, навіть якщо вперше. Ми з панною Міссі шукаємо доповнення групи для однієї справи. Охочих небагато, тож шумної компанії не обіцяю. Га?

Yutosei wrote: Mon Nov 10, 2025 5:19 pm — Ходімо поспілкуватися до хазяїна маєтку Вельмир, може він надасть додаткову інформацію про бандитів. Заодно обговоримо гонорар. А потім підемо шукати бандитів.
Міссі заковтнула останній шматок індички, облизала лапки, зіскочила зі стільця і направилась до виходу.
— Хлопці, гайда, на зустріч пригоді!

Yutosei wrote: Mon Nov 10, 2025 5:19 pm — Ходімо поспілкуватися до хазяїна маєтку Вельмир, може він надасть додаткову інформацію про бандитів. Заодно обговоримо гонорар. А потім підемо шукати бандитів.
Міссі заковтнула останній шматок індички, облизала лапки, зіскочила зі стільця і направилась до виходу.
— Хлопці, гайда, на зустріч пригоді!

[Dido]kraken wrote: Sat Nov 08, 2025 10:58 pm
Через мить чи другу, Дядько підносить до столу варену галушки з капустою та шкварками, кільце кровʼяної ковбаси-гурки та півглека вина.

— Авже-еж, ясновельможний пане! — розкладаючи наїдки на столі, Дядько продовжує — Чим заслужили ваш візит, що за справи привели молодого пана в ці землі?

Потім він чинно запалює кілька підтоплених свічок в мисці на столі та підштовхує одну з лавиць ближче, аби пану з супутницями було комфортніше.

— Що ж до вина, боюсь маю лиш півглека, бо он той пан, — киває на гостя з посохом у оксамитовому плащі, — теж замовив вина, а в наших краях це дефіцит. Мені лиш одну пляшку з Тваничів привезли ще минулої повні, а тепер купці не ризикують таке добро нашими трактами возити.