Привіт мандрівник, вмощуйся зручніше, в нас тут є темний куток...

[Yutosei]

— Сумнівні моральні якості у наших краях — це хліб насущний. А от товариство — найцінніший скарб. А якщо маєш хист видавати себе за іншого, таке товариство неоціненна перевага. — Нет товариськи киває, не позбуваючись подиву в очах.
— Тож, якщо не заперечуєш, можемо вважатись товариством з двох.

Міссі наблизилась до нього так, що її вуса ледь не ковзнули йому по носу. Її зрачки перетворились з тонесеньких рисочок у два великих чорних блюдця.
— Прро всяк випадок скажу: я не займаюсь вбивством людей, Нетане. Я знаю, що ти хочеш іти до сховку мррозбійників біля маєтку Вельмир. Ми їх аррештуємо і віддамо владі на справедливий суд. Так я ррроблю свої спрррави. — Вона дивиться на дно свого пустого молочного кухля. — Я би і не брралась за цю мррроботу, але ти казав щось про бібліотеку, і мені стало цікаво.
Коли на лиці Нетана зʼявився здивований вираз, вона продовжила:
— Я слухала вас якийсь час. Ніколи не заходжу до таверррни всліпу. — і в цей момент десь з-під шибок стелі пірнула вниз і граціозно сіла їй на плече маленька симпатична сова.
— хочу якусь файну книгу в оплату за мою роботу. Та і золото теж. Думаю, ми спрацюємось.

[Illair]

Міссі наблизилась до нього так, що її вуса ледь не ковзнули йому по носу. Її зрачки перетворились з тонесеньких рисочок у два великих чорних блюдця.
— Прро всяк випадок скажу: я не займаюсь вбивством людей, Нетане. Я знаю, що ти хочеш іти до сховку мррозбійників біля маєтку Вельмир. Ми їх аррештуємо і віддамо владі на справедливий суд. Так я ррроблю свої спрррави. — Вона дивиться на дно свого пустого молочного кухля. — Я би і не брралась за цю мррроботу, але ти казав щось про бібліотеку, і мені стало цікаво.
Коли на лиці Нетана зʼявився здивований вираз, вона продовжила:
— Я слухала вас якийсь час. Ніколи не заходжу до таверррни всліпу. — і в цей момент десь з-під шибок стелі пірнула вниз і граціозно сіла їй на плече маленька симпатична сова.
— хочу якусь файну книгу в оплату за мою роботу. Та і золото теж. Думаю, ми спрацюємось.

— Бачу, бачу. З толком підхожиш до справ. Зможеш прийняти людську подобу поки в маєтку будемо?

[Imp with a sword]

Дядько киває Нету, мовляв "Така робота" й перехиляється до хлопчини і песика. Оглядає їх обох зверху вниз...

— Хлопчино, ти чого сам блукаєш? Пес звісно славний, але тобі батьки хіба не казали, що зараз розбійники дорогами шастають?

Балакаючи до малого, Дядько зачерпує з діжки криничної води і ставить перед малим кухоль і миску. Чекає поки ті напʼються і питає:

— То як пса кличуть?

Хлопчик припадає до кухля та одразу осушує його наполовину.

- Я не сам. Я з...ееее. Я ще не вирішив як його назвати, бо тільки вчора знайшов його в лісі. Вчора я думав що назву його Гавкун, але він не часто гавкає. Можна сказати взагалі майже не гавкає. Але він ще навчиться. Потім я подумав що можна назвати його Чорник або ще Лінивчик, тому що йому тяжко ще багато ходити та й доводиться його носити на руках.
Сьогодні я думаю назвати його Вуглик. Але я ще не впевнений.

Малий щебече не спускаючи погляду з маленького чорного цуцика якому з вигляду ну може десь місяць.

- Дядько, а в яку сторону мені йти, щоб назад в Малі Підпеньки попасти?

Назва "Малі Підпеньки" нічого не говорить. Такого села точно нема поруч в діапазоні декількох днів їзди верхи.

[Yutosei]

— Бачу, бачу. З толком підхожиш до справ. Зможеш прийняти людську подобу поки в маєтку будемо?

- Без питань, — відповіла вона і змахнула чарівною паличкою, набувши подоби привабливої жінки середнього віку. — Отже, нас лиш потррібно знайти ще пару міцних супутників, щоб були поперреду, поки я буду рробити свою мрроботу!

[Illair]

Майже опівночі двері таверни натужно прочиняються, впускаючи всередину постать в мокрому від дощу дорожньому плащі. Мандрівник прямую до столу поближче до вогню, скидає верхній одяг сушитись, кидає торту на підлогу і спирає об стіл замотану в тканину глефу, лук в чохлі та ще кілька кинджалів. Мандрівникові перевалило за середину життя, в густій бороді та скронях пробивається сивина. Обличчя збороздили сліди від віспи та шрами. Погляд чорних очей стомлено дивиться на Дядька за шинквасом.
- Поїсти. Гарячого і... Випити міцного.
З цими словами він сідає за стіл, знімає чоботи і виставляє ноги до вогню сушитись.

Нет переводить очі на чоловіка, і приглядається.

— Ми раніше не бачились? А зрештою, радий побачитись, навіть якщо вперше. Ми з панною Міссі шукаємо доповнення групи для однієї справи. Охочих небагато, тож шумної компанії не обіцяю. Га?

[dDementor]

Майже опівночі двері таверни натужно прочиняються, впускаючи всередину постать в мокрому від дощу дорожньому плащі. Мандрівник прямую до столу поближче до вогню, скидає верхній одяг сушитись, кидає торту на підлогу і спирає об стіл замотану в тканину глефу, лук в чохлі та ще кілька кинджалів. Мандрівникові перевалило за середину життя, в густій бороді та скронях пробивається сивина. Обличчя збороздили сліди від віспи та шрами. Погляд чорних очей стомлено дивиться на Дядька за шинквасом.
- Поїсти. Гарячого і... Випити міцного.
З цими словами він сідає за стіл, знімає чоботи і виставляє ноги до вогню сушитись.

Нет переводить очі на чоловіка, і приглядається.

— Ми раніше не бачились? А зрештою, радий побачитись, навіть якщо вперше. Ми з панною Міссі шукаємо доповнення групи для однієї справи. Охочих небагато, тож шумної компанії не обіцяю. Га?

- І тобі добрий вечір.(Затяжно шморгає та прокашлюється) Хмммм, мабуть однорукого я б запам'ятав, хоча... Скільки ж вас одноруких-одноногих було? Вже перестав звертати увагу. Мої останні монети пішли цю їжу і питво, тому і я буду радий познайомитися і доєднаюсь до вас. Якщо планується якийсь заробіток. А те, що охочих небагато, то так завжди, коли мова йде про роботу руками. Як вже ділити навар, то там хоч греблю гати охочими. Ну, менше з тим. Кличте мене Кроуд чи Ніж, або Кроуд Ніж. Як хочете.
Чоловік підводиться і подає руку для стискання
- Однорукий, кицька та старий заходять в таверну... Хе-хех,
Скажу комусь, то буде сміху. Ну то які плани?

[Yutosei]

— Ходімо поспілкуватися до хазяїна маєтку Вельмир, може він надасть додаткову інформацію про бандитів. Заодно обговоримо гонорар. А потім підемо шукати бандитів.
Міссі заковтнула останній шматок індички, облизала лапки, зіскочила зі стільця і направилась до виходу.
— Хлопці, гайда, на зустріч пригоді!

[Illair]

— Ходімо поспілкуватися до хазяїна маєтку Вельмир, може він надасть додаткову інформацію про бандитів. Заодно обговоримо гонорар. А потім підемо шукати бандитів.
Міссі заковтнула останній шматок індички, облизала лапки, зіскочила зі стільця і направилась до виходу.
— Хлопці, гайда, на зустріч пригоді!

Нет відірвав голодні очі від кістки з-під індички, потім оговтався та рушив за котодівкою, обстукуючи сумку і гамбезон, чи не забув чого бува.

[dDementor]

— Ходімо поспілкуватися до хазяїна маєтку Вельмир, може він надасть додаткову інформацію про бандитів. Заодно обговоримо гонорар. А потім підемо шукати бандитів.
Міссі заковтнула останній шматок індички, облизала лапки, зіскочила зі стільця і направилась до виходу.
— Хлопці, гайда, на зустріч пригоді!

- Ага. Перш ніж братись за справу подивимось чи вартує шкурка вичинки.
Кроуд з видихом підвівся, накинув просохлий плащ на плечі та взявши свою зброю рушив за новоспеченими компаньйонами.

[DeaD_In_Side]

Через мить чи другу, Дядько підносить до столу варену галушки з капустою та шкварками, кільце кровʼяної ковбаси-гурки та півглека вина.

— Авже-еж, ясновельможний пане! — розкладаючи наїдки на столі, Дядько продовжує — Чим заслужили ваш візит, що за справи привели молодого пана в ці землі?

Потім він чинно запалює кілька підтоплених свічок в мисці на столі та підштовхує одну з лавиць ближче, аби пану з супутницями було комфортніше.

— Що ж до вина, боюсь маю лиш півглека, бо он той пан, — киває на гостя з посохом у оксамитовому плащі, — теж замовив вина, а в наших краях це дефіцит. Мені лиш одну пляшку з Тваничів привезли ще минулої повні, а тепер купці не ризикують таке добро нашими трактами возити.

- Підійде і півглека, дякую хазяїне! - Кинув чоловік навздогін срібну монету і почав їсти, та пригощати своїх супутниць. Їв чоловік не надто аристократично, а його супутниці, та й поготів виявляли майже звірячий апетит й нелюдські манери.
Згодом, добряче наївшись, запивши все це вином, чоловік відкинувся на вчасно підставлене плече супутниці, й почав чинно, майже прискіпливо роздивлятись присутніх у Таверні відвідувачів.